Монастир Святого Герарда (смт Гніздичів, Львівська обл.)

Історія святині у с. Кохавино (тепер це частина смт Гніздичів Жидачівського району Львівської області) пов’язана із існуванням з давніх-давен на дуплавому дубі у кохавинському лісі ікони Матері Божої. Згідно з переказами, 1646 року, коли власниця с. Руда Анна Воянковська проїжджала кохавинським дубовим гаєм до Жидачева, її коні клякнули перед цим образом і не рухалися доти, доки вона не вийшла з карети помолитися.

У 1650 році ікона вже славилася чудотворною силою. Її кілька разів намагалися перенести до церкви в Руду, однак вона щоразу поверталася на попереднє місце.

У 1680 році у кохавинському лісі, біля святого місця, було споруджено дерев’яну капличку і перенесено ікону для почитання. Відтоді це місце стає центром для безперервного паломництва вірних різних національностей з усієї Галичини. У травні 1755 року Архиєпископ Львівський Гнат Вижицький проголосив Кохавинську ікону Богородиці чудотворною. Того ж року на свято Зіслання Святого Духа її було урочисто перенесено до новозбудованого власником Руди дерев’яного храму.

Однак дерев’яний храм не міг умістити всіх паломників і в 1868 році було вирішено звести великий кам'яний костел. Будівництво через брак коштів просувалося з великими труднощами і закінчилося лише в 1894 році.

У 1902 році на місці об’явлення чудотворної ікони, де стояла старенька дерев’яна каплиця, зведено нову муровану каплицю. Тоді ж було розширено і кам’яну церкву. У 1903 році до Кохавина було запрошено отців редемптористів для здійснення місій. 15 серпня 1912 р. відбулася коронація ікони Пресвятої Богородиці папськими золотими коронами.

Від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися отці єзуїти, які з наступом радянських військ покинули Кохавино і поїхали до м. Глівіци (Польща), забравши зі собою чудотворну ікону. Там вона знаходиться до сьогодні.

У повоєнні роки церкву було перетворено на склад, а в будівлях монастиря розміщено школу-інтернат для розумово відсталих. Цілюще джерело засипали сміттям.

Коли Українська Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля, за відновлення знищеної кохавинської святині взялися отці редемптористи. Вони відремонтували каплицю на чудотворному місці, відновили храм – нині це церква Покрови Пресвятої Богородиці. У стінах колишнього єзуїтського монастиря розташували монастир Святого Герарда.

30 травня 2000 р. колишні мешканці Кохавина привезли з Польщі точну копію Кохавинської чудотворної ікони Богородиці. Вшанування святині та відпуст відбуваються на празник Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня.