Церква Успення Божої Матері (Монреаль, Канада)

Перші переселенці з України довгий час не мали своєї церкви. Важкі економічні часи, непосильна малооплачувана платня еміґранта-заробітчанина, а до того ще й малочисельність не дозволяли на свою будівлю. Зате до них часто навідувались священики, що приїжджали з Европи чи сусідніх Штатів Америки.

Також двічі відвідав їх духовний Батько, Слуга Божий, Митрополит Андрей Шептицький, перший раз у вересні 1910 року і другий раз, також у вересні, 1921 року. Ці Христові апостоли скріплювали духа українських поселенців своїми надхненними проповідями, уділювали Святі Тайни, відправляли Служби Божі по французьких й англійських церквах, що стало причиною і заохотою збудувати свою власну церкву. І так із Божого благословення та співпраці доброї волі людини в 1916 році в дільниці Гошеляґа-Мезонеф було збудовано першу Українську Католицьку Церкву в Монреалі Св. Архистратига Михаїла. Відтак по кількох роках повстала друга церковна громада Св. Духа, котра в тридцятих роках звела свою парохіяльну церкву в робітничій дільниці Пойнт Сент Чарльз, а згодом повстала і третя церква св. Йосафата на Віль Емард.

По закінченні Другої Світової Війни до Кaнади, прибуло багато різнонаціональних міґрантів, а між ними й українці. Вони були викинені з рідної землі воєнною хуртовиною і довгий час скитались по таборах "переміщених осіб" в Австрії, Німеччині та в інших країнах Західньої Европи, аж доки не прийняла їх гостинна Канада. Багато з них поселилося й у місті Монреалі, що своїм числом сильно збільшили й скріпили вже існуючу, добре зорганізовану, громаду. Безустанний рух міського населення в пошуках все кращих житлових умовин спричинив те, що в новій дільниці міста, званій Роземонт, знайшлося велике число українців. З цього виникла конечність створити для них нову парохію та збудувати церкву для їхніх духовних потреб. Церква св. Михаїла була вже задалеко для них, а до того ж не вміщала великого числа людей тай не могла вже всіх обслужити. Знаючи це, єпископ для українців католиків Східньої Канади, Преосвященний Владика кир Ізидор Борецький з Торонта, грамотою від 24-го листопада 1950 року встановив нову парохію на Роземонті під покровом Внебовзяття (Успіння) Божої Матері. Організування й ведення цієї парохії дав у руки здібного священика, о. Михайла Гаврилюка, що одночасно став її першим парохом. Цей декрет подав до відома вірним о. Іриней Назарко ЧСВВ в неділю, З-го грудня 1950 року, по Службі Божій в церкві св. Михаїла на Ібервілі.

Громада радо й з одушевленням прийняла цю вістку. Спочатку в новій парохії Богослуження відправлялися по французьких школах на Роземонті, як от в Люї Геберт на 6 -їй авеню й Сент Ґабрієль Лялємант, що тепер називається Марі Медіятріс на Дез Екор. Перша Служба Божа в новоствореній парохії була в неділю, 10-го грудня 1950 року в школі Люї Геберт на 6-ій авеню.

Дня, 17-го грудня, по недільній відправі, скликано перші збори парохіян, на яких обрано комітет до помочі отцеві парохові в господарських справах парохії. До цього комітету увійшли: Борис Григорій, Дубас Павло, Іващук Лев, Козак Василь, Косюк Михайло, Лисюк Олександер, Роґаля Петро, Телішевський Константин, Шевчук Василь і Шмидт Рудольф. За рішенням комітету на першого предсідника було обрано Костя Телішевського, що проявився великими організаторськими здібностями і ревною працею.

Комітет разом з отцем парохом Михайлом Гаврилюком почали переводити збірки пожертв між парохіянами та шукати площу під будову своєї церкви. Маючи вже достатню суму гроша, закуплено аж дві площі, – одну у приватних людей, а другу у міській управі. Першу площу відпродано за добру ціну, а на другій рішено побудувати велику церкву. В цій справі скликано знавців будівництва, а до них запрошено фахівця в справах будови, п. Володимира Постригача, на нараду, що відбулася дня, 21-го травня 1954 року. На ній обрано будівельний комітет у складі: Постригач Володимир – голова, Телішевський Кость – заступник голови, Данилевич Ярослав – писар; дорадники – Шмитд Рудольф, Камінський Яків і Косюк Василь. Ці люди взялися зараз до великої і посиленої праці. Голова будівельного комітету подбав про apхітектa в особі Поль Еміля Ляпойнт (PaulEmil Lapointe), що виготував пляни на будову церкви. Саму ж будову доручено генеральному контракторові, Степанові Сурі.

Майже чотири роки від оснування парохії, дня 6-го червня 1954 року, відбулося посвячення площі під будову церкви. На посвяченні було багато священиків і вірних. По обряді посвячення площі відбувся обід в залі парохії св. Михаїла на Ібервілі для делеґатів – представників інших парохій і народних установ, гостей і вірних.

Преосвященний Владика, кир Ізидор Борецький

Копання ями для основ церкви розпочато у вересні 1954 року і цю роботу закінчено, але саму будову через негоду пізньої осені відложено на наступний piк. Щойно весною, у квітні 1955 року, почалась властива будова. Привітна соняшна погода сприяла праці робітників і їх творові. Багато людей наглядало за ходом будови й допомагали у її поступі. Контрактор Степан Сура був будівничим, а голова булівельного комітету, Володимир Постригач, сумлінно доглядав правильність роботи, будучи на місці будови від ранку до вечора. Будова швидко підносилася і вже в день 25-го вересня 1955 року відбулося торжественне посвячення її наріжного каменя, що його довершив Преосвященний Владика, кир Ізидор Борецький при великому числі монреальських священиків, парохіян і гостей. Після цього скоро викінчено будову на зовні, а зимою внутрі, так, що вже 26-го лютого 1956 року, відбулося відкриття й посвячення парохіяльної залі.

З настанням весни 1956 року будова церкви пішла далі й у літі прикрашено її трьома банями і блискучими, нержавіючими хрестами. Відтоді зосереджено всю роботу внутрі церви. Справлено все, що потрібне для відправ Богослужень, і перша Служба Божа в новозбудованій церкві відправилась на Різдво Христове, дня, 7-го січня 1957 року, а торжественне посвячення цієї церкви відбулося дуже величаво при великому здвизі народу дня, 26-го травня 1957 року. Акт посвячення довершив Владика, Єпископ для українців Католиків Східньої Канади, Преосвящений кир Ізидор Борецький.

У храмі є мощиця із мощами блаженної сестри Йосафати Гордашевської.