Церква Успіння Пресвятої Богородиці (с. Крилос, Івано-Франківська обл.)

Побудова нової катедральної церкви Успіння Пресвятої Богородиці в 1586 році неподалік Успенської катедри ХІІ ст. і з її кам’яних блоків, з повторенням окремих елементів планувальної структури попередниці, став для сучасників актом відбудови Успенського собору, згідно чого новозбудована церква в окремих документах називалась «новим собором».

Побудував її нащадок боярського роду Марко Шумлянський, галицький шляхтич. Одразу після скасування заборони

почали відбудовувати кам’яні храми в Галичині, Марко Шумлянський звертається до відомих майстрів італійської школи, які на той час появляються у Львові, запрошує будівничих до Крилоса для будівництва храму, як бачимо, що в самій архітектурній композиції Успенської церкви помітні досить виразні ренесансні елементи. Після смерті Марка Шумлянського, який був похований у Крилосі, на це вказує надгробна плита, віднайдена на початку XVIII ст. єпископом Йо

Йосипом Шумлянським свого славного предка, її встановлено 1991 р., неподалік центрального входу до храму, на даний час знаходиться в притворі храму у північній частині. На білокамінній плиті викарбовано: «Тутки лежит Марко Шумлянський на Великих й Малих Шумлянах ðћ дичних пан церкви сіи кафедральной галицкой Оуспеннія Пресвятої Богородици крилоской фундатор, жил лћ т ПЄ(85) переставився за короля полского Зигмуна Августа року Божіи АФЛЕ (15350)».

Як пам’ятка про будівництво, над хорами у храмі зберігся замурований камінь з гербовим знаком, він має вигляд вістря стріли з двома літерами А-С по боках — Андрій Сваричовський — ще один із фундаторів храму.

Велику мистецьку вартість має західний портал храму, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією «Успення Богородиці».

Північний портал прикрашений гербом єпископа Йосипа Шумлянського.

Чудовою її окрасою є іконостас, який виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський.

А також — Галицька Чудотворна ікона Божої Матері, копія княжої доби.

Оригінальною пам’яткою давньогалицької кам’яної пластики ХІІ ст. є вирізьблене у північній стіні притвору церкви зображення казкової істоти — крилатого змія.

У 1676 році Крилоська катедральна церква зазнала значних руйнувань від татарських та турецьких нападів. У 1699–1702 році церкву відбудував з білого каменю в стилі ренесанс — єпископ Йосип Шумлянський, водночас навколо церкви були побудовані оборонні укріплення, зведені цегляні стіни, кутові вежі та в’їзна брама. У 1815–1824 роках проведено ремонт церкви. У 1928 році храм був відреставрований, а в1915 році храм згорів від прямого попадання артилерійських снарядів, всі церковні речі згоріли, залишилась неушкожена лише чудотворна ікона Богородиці-Одигітрії. В 1974–1975 роках церкву відреставрували з пристосуванням під експозицію місцевого краєзнавчого музею. Після виходу з підпілля УККЦ, храм є в користуванні греко-каолицької громади с. Крилос. У 2001–2002 роках були проведені роботи з відтворення об’ємно-просторової структури храму, надбудовано баню на чотирьох стовпах. Проект розроблений Інститутом «Укрзахідпроектреставрація», керівник — Іван Могитич. На даний час потрібна реставрація кам’яних блоків, та перекриття міддю даху.

На давньому княжому городищі навколо сучасної церкви Успіння Богородиці щорічно відбуваються Всеукраїнські Патріарші прощі, що свідчить про духовне і християнське життя на цій території в нових умовах розвитку Української церкви. В церковній адміністрації місто Галич підлягає безпосередньо в розпорядження Києво-Галицького Верховного архиєпископа УГКЦ Святослава Шевчука.

З огляду на духовну і історичну вартість духовного Марійського центру Кир Володимир Війтишин Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський з нагоди Року Божого Милосердя, видає декрет: «Властю мені даною, відповідно до булли Папи Франциска „Обличчя Милосердя“, проголошую з 13.12.16 до 13.11.16 храм Успіння Пресвятої Богородиці, що в селі Крилосі (Галицького протопресвітеріату) Ювійлейним храмом в якому будуть відкриті, згідно літургійного чину, Ювілейні Двері Божого Милосердя.