Обитель сестер чину святого Василія Великого (м. Рим, Італія)

Ранній вид Василіанського монашого життя в спільноті почався від св. Василія Великого і його сестри св. Макрини в Кападокії, Туреччина. У двадцятому столітті Чин розгалузився по різних частинах світу.

Тому історична дата, 2 червня 1951 р., є багатозначна для Сестер Чину св. Василія Великого оскільки того дня, Декретом “Ad Septennium”, Святий Престіл проголосив з’єдинення всіх Василіанських монастирів, надаючи Чинові папське право та іменуючи їх першу Генеральну Курію і Мати Архимандриню, Євсевію Білас, ЧСВВ. 4 серпня 1954 р. cестри закупили будинок на гірці Авентіно під приміщення Генеральної Управи (Via Sant’Alessio, 26, в Римі). Підчас Генеральної Капітули сестри Делегатки з цілого світу вибирають Генеральну Управу на шість років як духовний провід цілого Чину.

Декілька сестер, які навчаються на вищих студіях живуть в Генералаті. Також, через Генералат і за згодою Протоігумень, сестри покликані служити Українській Греко-Католицькій Церкві при Святій Софії та на Українськім Католицькім Університеті на Via Boccea, 478 в Римі.

Архимандриня, оживлена любов’ю Христа, св. Письмом і навчанням св. Василія, є духовною провідницею Чину, і влада її є служіння міжнародному Василіанському Чину. Разом із своєю Радою, вона захищає і пояснює Статути, сприяє єдності та взаєморозумінню між сестрами Василіанками, плекає збереження і розвиток місії Чину і діє як осередок комунікації та зв’язку між Провінціями. Вони представляють Чин перед церковною і цивільною владою та в суспільстві, заохочують і плекають правильну відповідь на потреби Східної Католицької Церкви через сестрину Василіанську молитовну, цілющу і життєдайну присутність Христа в сучасному світі.

На міжнародному рівні, с.с. Василіянки служать Візантійській Католицькій Церкві і її вірним їх молитвою і як вихователі, катехити, медсестри, захисники церковного мистецтва, іконописці, управителі, знавці музики, опікуни церков, опікуни хворих і перестарілих, захисники життя, духовники, письменники, доповідачі в Аргентині, Австралії, Бразилії, Хорватії, Угорщині, Німеччині, Польщі, Румунії, Словаччині, Україні і США.

Святий Василій — основник монашого життя в спільноті. “Кожному дається згідно з даруванням Святого Духа, мірою віри. У спільному житті окремі дарування стають власністю всіх. Кожний з цих дарів приймає людина не для себе, але для інших. Сила Святого Духа, що в одному є наявною, нестримно пререходить на всіх”. Свята Макрина, найстарша сестра св. Василія, є для сестер взірцем богопосвячення.

Для Сестер Чину герб Святого Василія Великого є символом широкого кругозору і місії. ІХС означає Ісус Христос, Світло Світу. Сонце просвітлює дорогу якою Василіанки прямують. Вогняний стовп символізує сильну віру св. Василія та його палку любов до Бога і людей. Він втілює жертву і працю сестер Василіянок в Ім’я Боже. Дубова гілка представляє хоробрість, мужність і витривалість. Лаврова гілка символізує мир Христа, любов знання і мудрість, перемогуі вічну славу — нагороду, яку одержують за життя проведене в служінню Христові і людству.