Монастир Святого Василія Великого (м. Луцьк)

Центр Волинської області, м. Луцьк, здавна славиться своїми храмами.
За всю історію існування міста у ньому було близько 50 сакральних споруд, якими користувалися представники різних конфесій. Зокрема, збереглися фундаменти найстарішої церкви Івана Богослова (XII ст.), які знаходяться на території Верхнього замку, або Замку Любарта, закладеного ще останнім князем Галицько-Волинської землі Любартом у 1340–1384 рр. У колишній єврейській частині міста збереглася середньовічна оборонна синагога.
Православні храми міста — Покровськa церквa (XV ст.), Хрестовоздвиженська церква (XVII—XIX ст.) і Троїцький катедральний собор, перебудований у XIX ст. з костелу монастиря бернардинців (1752). Одна з найбільш ефектних культових споруд Луцька — неоготична лютеранська кірха (1906–1907), збудована німцями.
Щодо греко-католицьких храмів, то їх серед споруд традиційних християнських конфесій України є найменше. До початку XIX cт. УГКЦ належав комплекс, який включав церкву Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього та однойменний василіанський монастир. Він був розташований на території, яка сьогодні належить до Луцького історико-культурного заповідника. Отці василіани тривалий час провадили школу, мали шпиталь і навіть облаштували друкарню. Із закриттям на Волині у 
1833 р. усіх василіанських монастирів, ченців було виселено з цієї обителі.
Діяльність отців василіан на Волині відновилася аж через півтора століття, після виходу нашої Церкви з підпілля. З 1992 р. василіани жили у тимчасових приміщеннях (вагончиках). У 1995 р. ченці розпочали зведення монастиря і величного собору. На сьогодні споруджено монастир, святилище та підземну церкву.
У монастирі знаходяться мощі святого священномученика Йосафата — великого сина волинської землі, святого Христової Церкви, за єдність якої він пролив свою кров і віддав своє життя (див. Церква Святого священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському).