Церква святого Юрія (м. Новояворівськ, Львівська область)

Раніше, на схід від міста Яворів існувало село Вільшаниця (воно ще позначене на топокартах М 1 : 200 000, хоча не існує — його мешканців виселили у 1960-х рр. у зв'язку з розробкою сірчаних кар'єрів, а село затопили «Яворівським морем»).

Перша відома у Вільшаниці церква була споруджена у 1540 році. Наступна дерев'яна церква, зведена у XVII—XVIII ст., у 1796 році була переставлена на новий фундамент.

У 1801 році в село коштом яворівського уряду перенесено дерев'яну церкву, ймовірно з села Вілька-Роснівська (тепер с. Роснівка). Про це свідчить напис на надпоріжнику західних дверей. Про те, що церква перенесена вказує її назва у написі — Покрова Пр. Богородиці, а у Вільшаниці у 1660 році вже відома як церква св. Юрія.

У 1801 році, коли перенесли церкву до Вільшаниці, у Вільці-Роснівській посвятили нову.

1881 році до вільшанецького храму перенесли, з розібраної василиянської церкви св. Онуфрія, з сусіднього села Лісок, престол.

У 1938 році здійснені ремонтні роботи, про що свідчив напис на таблиці, встановленій на північній стіні бабинця в інтер'єрі:

Церква будована 1715 р.
Ремонтована і мальована 1938 р.
Ремонтував: Григорій Ромаха з Вільшаниці
Малював: Василь Мурин маляр з Залужа. Ремонт і мальовання
переведено старанням: Всч. о. Евгена Ломницького пароха
Николая Касіяна, Михайла Барана коміте
тових церкви жертвами, парохіян".

1970-ті роки, внаслідок розробки сірчаного кар'єру, мешканців села Вільшаниця та навколишніх хуторів Тараньки, Зозулі, Шоти, Баджеги, Велика та Мала Толоки, Гноєнець, Загрушка переселили переважно у селище Шкло, міста Новояворівськ і Яворів. Церква почала занепадати.

У 1993 році, частина колишніх вільшаничан, які проживають у місті Новояворівську вирішила перенести дерев'яну церкву в місто, на що отримали згоду від міської влади і розпочали роботи по перенесенню святині. З нагоди даної події на церковному подвір'ї установили дерев'яний хрест з написом:

ПАМ`ЯТКА ПЕРЕНОСУ ЦЕРКВИ СВ. ЮРА 1993 р.

Роботи по переносу церкви завершені у 1996 році.

Церква у користуванні громади УГКЦ.

Пам'ятка архітектури і історії. Стоїть на рівній просторій ділянці південно-західної околиці міста, біля соснового лісу, недалеко траси. Тризрубна, одноверха, поставлена на бетонний фундамент. Її зруби (нави) розташовані по осі схід-захід. До вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці, а вхід до бабинця вкритий великим двосхилим дахом на дерев'яних стовпах. Це накриття розриває піддашшя, яке оточує церкву і переважно опирається на приставні кронштейни. Бічний вхід до церкви влаштований в південній стіні нави. Під опасанням стіни з відкритого зрубу, над опасанням — шальовані вертикально дерев'яною вагонкою. Маківка вінчає приплюснену баню, яка вкриває світловий восьмерик нави.

На південь від церкви розташована велика дерев'яна триярусна квадратова дзвіниця, вкрита банею з ліхтарем і маківкою.